Іван Франко

Іван Якович Франко (1856-1916) — український письменник, вчений, політичний діяч.

Закінчивши школу, навчався в гімназії, попутно працював, щоб забезпечити собі життя після смерті батьків. Вищу освіту в біографії Івана Франка було розпочато в 1875 році в університеті Львова. Там приєднався до «москвофільської партії».

У 1877 році був заарештований, 9 місяців провів в ув’язненні, так і не довчившись в університеті. У подальшый біографії Франко ще двічі перебував під арештом — в 1880, 1889 рр. Під час ув’язнення зібрав значний матеріал для своїх творів. У душі письменника розгорівся вогонь боротьби з несправедливістю, який знайшов відображення в його романах. 

З 1885 по 1887 рр.. Франко працював головним редактором видання «Зоря». Велику популярність серед народу отримали його збірка «З вершин i низин», повість «Міссiя», «Чума».

Іван Франко був активним громадським, політичним діячем. Разом з Павликом він організував партію строгих демократів - Російсько-українську радикальну партію, довгий час публікував видання «Народ». У 1893 р. вийшла лірична збірка Франка «Зів'яле листя». Приблизно з того ж року письменник знову присвячує себе навчанню.

За дослідження про Міцкевича Івану Франко заборонили друкуватися в Польщі. Почавши співпрацювати з громадою Шевченка, Франко почав працювати редактором «Літературно-Наукового Вiстніка». З тих пір видав безліч творів. 

Помер великий український письменник в 1904 році в бідності.